Люди
Український П'єро — Олександр Вертинський

Жоден інший співак з Російської імперії не користувався у Європі такою шаленою популярністю у 20-30 роки XX століття. Це була людина-оркестр: поет, шансоньє, композитор, актор. І він був українцем.

Як би я хотів жити і померти тут, лише тут. Як невимовно шкода, що людина не може обрати собі закуток на Землі. Навіщо мені Москва? Я не люблю її. Шкода, що я співаю російською, мені слід було б бути українським співаком і співати українською. Часом мені здається, що я чиню злочин тому, що не співаю для неї і її мовою.

Так Олександр Вертинський писав до своєї дружини в останні роки перед смертю.

На розвиток його творчої особистості тоді вплинули київські літературні збори Софії Зелінської. Молодий поет Вертинський береться писати театральні рецензії на виступи знаменитостей. Поступово його ім'я стає відомим в середовищі київської творчої інтелігенції.

У 21 він вирішив підкорити столицю та переїхав до Москви: грав у маленьких студіях і гуртках невеликі ролі популярних п'єс. Після цього дебютував у кіно.

Повернувшись з Першої світової, де він був санітаром у поїзді, що курсував між Москвою та передовою, актор кардинально змінює образ, за який згодом його впізнаватимуть у світі — почав виступати у гримі сумного П'єро.

Свою творчість він називав новим жанром, якого до цього не було на російській естраді: "Я був більше, ніж поетом, більше, ніж актором. Я пройшов по нелегкій дорозі новаторства, створюючи свій власний жанр".

Після більшовицького перевороту Вертинський відправився гастролювати містами України, а у 1920-му покинув Росію, виїхавши жити до Константинополя.

Причинами своєї юнацької еміграції він назве пристрасть до пригод і подорожей.

Туреччина, Румунія, Польща, Німеччина, Франція, Палестина, США, Китай — 23 роки життя він мандрував світом, хоча увесь цей час мріяв повернутись на Батьківщину.

10 років Вертинський прожив у Парижі, на його концерти приходили королі, але найбільше прихильників мав серед простого люду. Секрет успіху був дуже простий — тексти його пісень були автобіографічними, він не боявся відкрити людям те, що переживають вони самі, але про що, як правило, мовчать.

Він не відступав від свого кредо — немає нічого важливішого за людську душу, внутрішнього світу людини, її відчуттів, переживань, страждань, стосунків — бо з цього і складається життя.

У 1943-му, в розпал Другої світової артисту разом з сім'єю дозволяють повернутись у Радянський Союз. Вони поселились у Москві.

Пізніше дочка згадуватиме, що батько дуже любив "Реве та стогне Дніпр широкий", а перед концертами завжди розспівувався українськими піснями, бо вважав їх дуже мелодійними.

Він згадуватиме, як часто йому снився Київ. За рік до смерті навіть присвятив йому пісню.

У 1957-му українець Олександр Вертинський помер, але його вірші співають і досі.

  • Поділитись у соцмережах

Люди
Історія української кіберспортивної організації, рекорди якої занесені до Книги рекордів Гінеса
Місця
Швидко, смачно та корисно для здоров'я: рецепт для світу від українців
Розробки
Українська сімейна майстерня, яка створює казку для дітей
Люди
Як скандальний українець спокушав найвідоміших жінок Франції
Люди
Як Довженко став сенсацією у світовому кінематографі
Люди
«Pizza Veterano» – тут готують найсмачнішу піцу воїни АТО
Розробки
Як українці зробили революцію на ринку товарів для домашніх тварин
Люди
Як дівчина з Бердянська підкорила Голлівуд
Люди
Історія успішного українця, який в 20 років став доларовим мільйонером
Люди
Легенда оперної сцени: як Крушельницька підкорила світ