Роботи цієї мисткині — візитна картка України. Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць.
"Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі..."
Марія Примаченко
Марія Примаченко народилася у січні в с. Болотня на Київщині, де і прожила все своє життя. Батько, Авксентій Григорович, був знаним на все село теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Мати, Параска Василівна, була майстринею з вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент. Тож і сама Марія Овксентіївна вбиралася в сорочки, вишиті власноруч. Окрім малярства та вишивання, займалася керамікою. І навіть ілюструвала книжки, які на початку сімдесятих років виходили у видавництві "Веселка".
Дитинство художниці затьмарила страшна хвороба — поліомієліт. Через неї Марія все життя важко пересувалася і змушена була спиратися на милиці. Та коли художниці було 8 років, вона вперше розмалювала батьківську хату. Сусідам дуже сподобалось її оформлення, тож вона мала чимало замовників. Так розпочався її творчий шлях.
Талант Марії Примаченко відкрила відома мисткиня Тетяна Флеру у 1936 році, її запросили до експериментальних майстерень при Київському державному музеї. Тоді ж прийшов і перший успіх. Роботи художниці відібрали на Українську республіканську виставку народного мистецтва, яка проходила в Києві. Наївні і яскраві роботи привернули увагу журі і були відзначені дипломом 1-го ступеня. В її творах фантастичне — життєве, а реальне — фантастичне. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Окрім того, майстриня любила підписувати свої картини власними оригінальними примовками.
Одразу після цього її малюнки були представлені на Всесоюзній виставці народного мистецтва у Москві, згодом у Ленінграді. А вже у 1937 році птахи і звірі Примаченко вражали навіть відвідувачів Першої міжнародної виставки у Парижі. На ній Примаченко отримала золоту медаль. Її роботи з незмінним успіхом експонували на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі...
Захоплювались її майстерністю і відомі світові митці. Пабло Пікассо називав її картини "Прекрасними роботами геніальної жінки". Марк Шагал так захопився творчістю Марії Примаченко, що й собі почав малювати дивних істот, дуже схожих на звірів нашої геніальної художниці. Музеї стали купувати малюнки Марії Примаченко. Їй не раз пропонували переїхати до Києва, але вона була змушена повернутися до Болотні — доглядати за старенькими батьками. Тоді ж вона зустріла кохання всього свого життя.
Невдовзі після того почалася війна. Її Василь був призваний на фронт, звідки ніколи вже не повернувся. А вона носила сина, Федора. Марія навчила його незвичайному баченню світу, своїй манері малювання. Він був її найкращим учнем, згодом ставши заслуженим художником України.
Після смерті коханого майстриня на 10 років покинула творчість, ведучи просте сільське життя та виховуючи сина. Після війни художниця повернулась до справи свого життя. Крім малювання, вишивала, шила одяг. Її витвори мали попит, популярність повернулася.
У 1959 році вона стала членом Спілки художників, 1960 Марія Примаченко була нагороджена орденом "Знак пошани". 1966 року за цикл робіт "Людям на радість" їй присвоєно звання лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка. 1986 року Примаченко створила вражаючу чорнобильську серію. Рідне село Марії Примаченко було у 30-кілометровій зоні Чорнобиля. Її "звірина серія" останніх років — явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Фантастичні звірі — це витвір геніальної уяви художниці. Таких звірів не існує у природі.
Марія Примаченко намалювала понад 800 картин, 500 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва, ще близько 200 — у музеях України та СНД, і не менше 200 — у приватних колекціях.
Іменем художниці назвали малу планету 14624, бульвар Лихачова у Києві (Печерськ) також тепер носить її ім'я. А 2009 рік за рішенням ЮНЕСКО був названий роком Марії Примаченко.