Мабуть немає більш успішної української кінострічки за усі роки незалежності, ніж "Плем’я".

Це перша повнометражна картина режисера Мирослава Слабошпицького. У Каннах вона отримала одразу три Гран-прі. Цього, до слова, не траплялося на фестивалі останні 53 роки.

Кіно розповідає про складне життя глухонімих підлітків у спеціалізованому інтернаті.

Через головного героя, який стає вихованцем закладу, глядачі стають свідками голої жорстокості підлітків, які ростуть без рідних.

Хлопці і дівчата не розрізняючи "добра" і "зла" та приписів зовнішнього світу, віддані анархічній свободі, яку використовують для налагодження кримінального бізнесу.

Картина наповнена бунтарством головного героя, який противиться стану речей, що його оточує. У в’язкій буденності та несправедливості є місце і коханню.

Аби показати реалістичний світ вихованців інтернату, Слабошпицький відмовився від співпраці з професійними акторами. Головні ролі у стрічці виконали актори-початківці. Для багатьох з них, зйомки у картині стали дебютом у кіно.

Сам фільм без голосового супроводу і субтитрів. За словами режисера, у фільмі головне людські почуття — це універсальна мова, яка зрозуміла будь-якій людині у світі.

Загалом картина Слабошпицького була визнана найкращою художньою роботою року на 19-му Міланському кінофестивалі, здобула приз "Сазерленд Трофі" у Лондоні. Перемогла на фестивалях у Польщі і Бельгії. А Європейська кіноакадемія визнала стрічку "Відкриттям року". Ще одну нагороду картина отримала у Лос-Анджелесі.

Секрет успіху картини спробував пояснити журнал Rolling Stone. Видання написало, що стрічка українського майстра випромінює гіпер-реалізм, який практично недоступний для професійних акторів, і саме тому ця картина стала справжнім потрясінням для глядачів.