Одна з найвідоміших жінок Середньовіччя, що прославила Київ на всю Європу. Анна Ярославна і за життя була справжньою легендою. Те, що в палаці Ярослава Мудрого підростає найдостойніша обраниця для королівської верхівки, знав кожен європейський принц.

По-перше, вражало її походження: батько – князь Київської Русі, мати – донька короля Шотландії і Швеції. По друге – краса. Здавалось би, й цього достатньо. Втім, Анна могла ще й похвалитись найкращою освітою, яку тільки можна було здобути в 11 столітті. Київ тоді був найрозвиненішою столицею Європи.

Вона чудово розбиралась в історії, знала декілька іноземних мов, уміла писати, співати та малювати. Ярослав Мудрий знав, що таку доньку віддасть тільки найдостойнішому кандидату. І знайшовся він аж за 3 тисячі кілометрів — французький король Генріх І.

У 22 роки Анна Ярославна стала королевою Франції. Для вінчання в кафедральному соборі міста Реймс привезла з Києва Євангеліє. До речі, всі наступні королі аж до 18 століття, сходячи на престол, даватимуть клятву на цьому Святому Письмі. Привезла вона й чимало книжок з легендарної бібліотеки свого батька і за ними вчила грамоті своїх синів. Їх у неї було троє.

Анна вражала освіченістю. Доки неписьменні французькі барони ставили хрестики, Анна Ярославна впевнено підписувалася на багатьох державних документах. Між іншим, саме її підписи — найдавніші зразки староукраїнського письма. Вона листувалася з Папою Римським, принесла у Францію високу культуру, і навіть ревниві дружини графів визнавали, що Анна – найкраща жінка Франції.

Вплив Анни Ярославни був помітний і майже через тисячоліття. Коли до французів дійшли чутки, що більшовики хочуть зруйнувати Софійський собор, посол Франції і письменник Ромен Роллан заявили, що це недопустимо хоча б тому, що святиню збудував батько французької королеви, тієї, що стала прабабцею майже 30-ти французьких королів.