Цей фільм сколихнув весь світ! Знятий без мільйонних бюджетів та масштабних декорацій він увійшов у скарбницю світового кіномистецтва.
Стрічку, зняту у Карпатах, було нагороджено на багатьох світових кінофестивалях. В Аргентині, в Італії, у Греції творці фільму отримали почесні відзнаки. А відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав "Тіні забутих предків" найкращою картиною знятою у світі.
Світ побачив шедевр світового кінематографу – фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" – 50 років тому. Пройшло півстоліття, а стрічка не перестає бути причиною для гордості українців.
Фільм українського режисера вірменської національності, який пережив жахливі переслідування та арешти з боку радянської влади, отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (з них – 24 гран-прі) у 21 країні світу! А геніальність фільму Параджанова оцінили такі метри кіномистецтва як Фелліні, Куросава, Антоніоні, Анджей Вайда.
"Тіні забутих предків" — екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського, присвячена сторіччю від дня народження письменника. Знімали фільм у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Власне тут Коцюбинський писав свій твір.
Під час зйомок Параджанова хотіли поселити у готель, однак він відмовився і живив серед місцевих людей. Так він вивчав їхні звичаї, побут, кулінарні вподобання і незвичне світобачення, яке зумів вдало передати у своєму шедеврі.
Гуцули обдаровували режисера вишиванками й іконами, годували національними стравами. А Параджанов привозив знамениті київські торти і вчив гуцулів готувати голубці з виноградного листя. А ще одного разу він подарував місцевій довгожительці французькі парфуми, за що бабуся розповіла, як збирала гриби з Іваном Франком.
"Все, що бачите на екрані, було насправді. Так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності", — так сам Параджанов розповідав про зйомки.
Окреме місце у фільмі зайняла музика. Жоден фільм до "Тіней забутих предків" не мав так багато звукових складових. Музику до кіношедевру писав знаменитий композитор Мирослав Скорик. На думку Параджанова, лише уродженець Західної України міг створити музику на "карпатську" тему. Композитор спеціально їздив у Карпати, щоб відібрати найкращих музикантів.
Щоб автентична музика гуцулів була належної якості — десятеро трембітярів разом із трембітами возили у Київ для запису. При чому доправляли їх разом з інструментами у звичайному пасажирському літаку. До того схожих записів ніхто не робив.
Фільм "Тіні забутих предків" — став знаковим для дисидентського руху. Під час прем’єри у 1965 році шістдесятники Іван Дзюба, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл виступили з різкою критикою арештів серед інтелігенції. За що усі троє зазнали гонінь з боку влади. Сам Параджанов зазнав переслідувань і був арештований, а коли його відпустили — то отримав заборону жити в Україні. "Тіні забутих предків" тривалий час фактично були заборонені до показу.
На Заході фільм виходив під назвою "Вогняні коні". Тут інтерес до нього був набагато більший, ніж на батьківщині. Тож пишаймося українським шедевром світового мистецтва зараз!